Ткачі

ТКАЧІЗа верстаком ткачі; з очей ані сльозини;Зубовий скрегіт… віки те ж само…«Тобі, Німеччино, покрівля за години,З трикляття ми бездольної людини,Тчемо, тчемо!

Трикляття ідолу, що нам за бога стався,А з голоду та холоду мремо!Даремно ждати: він одно знущався,Ошукував, з надій дореготався…Тчемо, тчемо!

Трикляття королю, полигачеві дуків,Що нас запріг облудою в ярмо,Кров висмоктав останню гірше круків,Стрілять дає немов собак-тварюків…Тчемо, тчемо!

Трикляття краєві пануючої зради,Де ми наругу тільки несемо;Де гине цвіт без сонечка-відради,Де робаки все точать без повади, —Тчемо, тчемо!

Тріщить стілець, мелькає човник в очі,А ми над саваном для тебе сидимо,Гнила Німеччино; працюєм дні та ночі,Страшне трикляття, скільки в нас є мочі,Тчемо, тчемо!»