До Бестужева‎

ДО БЕСТУЖЕВАДе ті любі сни дитини?Насувають інші дні,Тяжкий жереб самотиниВ мирі випався мені.

Тьму таємну рано дужеГрізний досвід розігнав;Вельми рано, щирий друже,Серце людське я пізнав.

Страшно жити без відради,Чужим бути між свома;А страшніш тієї стради —Гола істина ума.

Дума гадиною в'ється;Я тиняюсь округи;Божий світ давно здаєтьсяПристановищем нудьги.

Сумом тиснуть стрічі всюди…Що вбачається мені?Або скляклі трупи — люди,Або діти навісні.