Та коли ж ми, коли діждем…
Translated by Павло Грабовський
Доля
Та коли ж ми, коли діждемТії весни, того свята,Що з-під стріхи з-під курноїЗабіліє наша хата?Та коли ж ми, коли діждемТого ранку, тії днини,Що нам сонце крізь віконцеБільше світла свого кине?Та коли ж ми, коли діждемТії зорі, тії долі,Що нам колос зажовтієНа зубоженому полі?Завірюха гуде в пущах,Завірюха снігом віє;Блисне місяць, стужа вдарить —Разом хата побіліє.З неба сходить день наш білий,Ясне сонце з неба сходить;Рілля, слізьми засіяна,Злотий колос нам уродить.