Син любимому отцю

СИН ЛЮБИМОМУ ОТЦЮ

Гадка моя, як буйний весною вітрець,Зводиться, легким крильцем злітає,Несесь сторонами в далеч, де отецьГолубонько сизий пробуває.

Живе в печалі. Боже, коли б в радостіВік тихо, весело єму проживати,В гаразді, здоровлю, в любій солодостіЦвітами щастя життє обгортати.

Отче, ох, отче! Сли ся мені придалоДні життя твоєго полином згірчити,Сли коли око твоє жалем запало,Сли-м був нещасен серце закервлити,

Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю,Жалем серце бідне моє прозябає,Твої ніженьки сльозами зливаю —Ах, прости синові, най не загибає.