Про Притчу

Eduard Douwes Dekker (1820–1887)

Translated from Dutch by Іван Франко

Твори — 29-1

Я знаю одну модистку, що мала ненатуральну дитину. Кажу „ненатуральну“ задля чести тої модистки, що була заміжня. Зараз скажу вам також ім'я батька.

Добра жіночка дуже любила свою дитину й одягала її, як уміла, найгарніше. Тут стяжечка, там стяжечка. Раз простенько, потім знов різнобарвно. Не було більшої розкоші для матері, як займатися пристроюванням дитинки.

І хоч дехто інколи міг сказати: ця краска занадто червона, або занадто жовта, або занадто млява… цей брижик занадто широкий, цей серпанок занадто густий… хоч дехто міг нарікати на брак смаку або зручности… то нікому й у думці не було винуватити матір у браку любови до дитинки.

Ця мати звалася Притча.

А батько звався Поет.

А дитина, яку мати так любила пристроювати, звалася Правда.

Раз показала мати свою дитину й питала очима:

— Як тобі подобається моя дитина, мій скарб, моє все? Глянь лише на цей колір!

— Еге, жовтий колір гарний.

— Я говорив про кафтаничок.

І знов вона показала свою дитину й питала очима:

— Як тобі подобається моя дитина, мій скарб, моє все? Чудова, не правда? Глянь, яке біле… і яке червоне… і яке… мов мармур…

— Забагато крохмалю.

— Забагато крохмалю в рученьках моєї дитини?

— Я говорив про сорочечку.

І знов дбайлива мати показала свою дитину й питала очима:

— Як тобі подобається моя дитина, мій скарб, моє все? Глянь на оці форми… це заокруглення… ці лінії!

— Закороткий станик.

— Закороткий станик у моєї дитини?

— Я говорив про одежинку.

Тоді мати розсердилася. Засмутило її, що ніхто не бачив дитини. Вона радо строїла своє кохання, але це боліло її, що за строєм ніхто не бачив дитини.

— Як тобі подобається моя дитина, мій скарб, моє все?

Один із многих сказав:

— Непристойна.

А інші не сказали нічого, вони не зрозуміли матері й не бачили дитини. Це затурбувало Амелею. Вона поєдналася з Поетом, що пристав на це з дорогої душі. Вона знов назвалася Притчею й одягла свою дитину як уперед.

— Ах, мовила вона, — нехай бачать хоч одежинку й оці гарненькі стяжечки та вирізочки! Може нарешті зверне хтось увагу й на мою дитину й побачить, що вона краще від одежі.

——————