Коли минає день, птахи вже не співають

Коли минає день, птахи вже не співають,І вітер втомлений не порухнеться,Ти пригорни мене тоді твоїм густим серпанком,Як пригортаєш землю в темряві густій.І занури мене в міцний, глибокий сон,Як засипляєш землю.

І дай очам моїм заплющитись,Як ти заплющуєш пелюстки лотосів найкращих.А подорожнього, коли йому вже клунок спорожнів,Подерлася, запорушилася одежа й він знемігсь на силах,Оборони його тоді від сорому та злиднів!Йому дихання понови, як квітку,Живущим подихом нічної тиші.