Епілог

Давно те минуло, як, мала дитина,Сирота в ряднині, я колись блукав,Без свити, без хліба, по тій Україні,Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв.Давно те минуло, як тими шляхами,Де йшли гайдамаки, — малими ногамиХодив я та плакав, та людей шукав,Щоб добру навчили. Я тепер згадав,Згадав, та й жаль стало, що лихо минуло.Молодеє лихо! як-би ти вернулось,Проміняв би долю, що маю тепер.Згадаю те лихо, степи ті безкраї,І батька, і діда старого згадаю...Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер.Бувало, в неділю, закривши Минею,По чарці з сусідом випивши тиєї,Батько діда просить, щоб той розсказавПро Коліївщину, як колись бувало,Як Залізняк, Гонта ляхів покарав.Столітнії очі, як зорі, сияли,А слово за словом сміялось, лилось:Як ляхи канали, як Сміла горіла.Сусіде од страху, од жалю німіли,І мені, малому, не раз довелосьЗа титаря плакать. І ніхто не бачив,Що мала дитина у куточку плаче.Спасибі, дідусю, що ти заховавВ голові столітній ту славу козачу:Я її онукам тепер розсказав.Вибачайте, люде добрі,Що козацьку славуТак навманя розсказую.Без книжнёї справи.Так дід колись розсказував,Нехай здоров буде!А я за ним. Не знав старий,Що письменні людеТиї речі прочитають.Вибачай, дідусю, —Нехай лають; а я покиДо своїх вернуся,Та доведу вже до краю,Доведу — спочину,Та хоч крізь сон подивлюсяНа ту Україну,Де ходили гайдамакиЗ святими ножами —На ті шляхи, що я мірявМалими ногами.Погуляли гайдамаки,Добре погуляли:Трохи не рік шляхецькоюКровъю напувалиУкраїну, та й замовкли —Ножі пощербили.Нема Гонти; нема ёмуХреста, ні могили.Буйні вітри розмахалиПопіл гайдамаки,І нікому помолитись,Нікому заплакать.Один тілько брат названийОставсь на всім світі;Та й той почув, що так страшноПекельниї дітиЁго брата замучили:Залізняк заплакавВ-перше зроду; слёзи не втер,Умер неборака.Нудьга ёго задавилаНа чужому полі,В чужу землю положила:Така ёго доля!Сумно-сумно гайдамакиЗалізную силуПоховали; насипалиВисоку могилу;Заплакали, розійшлися,Відкіля взялися.Один тілько ній ЯремаНа кий похидився,Стояв довго. „Спочинь, батьку,На чужому полі,Бо на своїм нема міста,Спи, козаче, душа щира!Хто-небудь згадає.“Пішов степом сіромаха,Слёзи утирає.Довго-довго оглядався,Та й не видко стало.Одна чорна серед степуМогила осталась.Посіяли гайдамакиВ Україні жито,Та не вони ёго жали.Що мусим робити?Нема правди, не виросла;Кривда повиває...Розійшлися гайдамаки,Куди який знав;Хто до-дому, хто в діброву,З ножем у халявіЖидів кінчать. Така й досіОсталася слава.А тим часом стародавнюСіч розруйнували:Хто на Кубань, хто за Дунай;Тілько і остались,Що пороги серед степу,Ревуть-завивають:„Поховали дітей наших,І нас розривають.“Ревуть собі й ревітимуть —Їх люде минули;А Україна на-віки,На-віки заснула.З того часу в УкраїніЖито зеленіє;Не чуть плачу, ні гармати,Тілько вітер віє,Нагинає верби в гаї,А тирсу на полі.Бсе замовкло. Нехай мовчить:Така Божа воля.Тілько часом у-вечері,По-над Дніпром, гаємІдуть старі гайдамаки,Ідучи співають:„А в нашого Гадайди хата на помості!Грай, море! добре, море!Добре буде, Галайда!“