Н. Маркевичу

Бандуристе, орле сизий!Добре тобі, брате!Маєш крила, маєш силу;Є-коли літати.Тепер летиш в Україну;Тебе виглядають;Полетів би за тобою,Та хто привітає?Я й тут чужий, одинокий,І на УкраїніЯ сирота, мій голубе,Як і на чужині!Чого ж серце бьється, рветься?Я там одинокий...Одинокий... а Вкраїна!А степи широкі!Там повіє буйнесенький,Як брат заговорить;Там в широкім полі воля;Там синіє море,Виграває, хвалить Бога,Тугу розганяє;Там могили з буйним вітромВ степу розмовляють, —Розмовляють, сумуючи;Оттака їх мова:„Було колись, минулося, —Не вернеться знову!“Полетів би, послухав би.Заплакав би з ними...Та-ба, — доля приборкалаМіх людьми чужими!