Ой люлі, люлі!

Ой люлі, люлі, моя дитино,В день і в ночі...Пійдеш, мій сину, по Україні,Нас кленучи.Сину мій, сину! не клени тата,Не помьяни.Мене, прокляту, я — твоя мати, —Мене клени...Мене не стане, — не йди між люде,Іди ти в гай:Гай не спитає й бачить не буде...Там і гуляй.Найдеш у гаї тую калину,То пригорнись...Бо я любила, моя дитино,Її колись.Як пійдеш в села, у тиї хати,То не журись;А як побачиш з дітками матір,То — не дивись!