Перебендя

Перебендя старий сліпий, —Хто ёго не знає?Він усюди вештаєтьсяТа на кобзі грає.А хто грає, того знаютьІ дякують люде:Він їм тугу розганяє,Хоть сам світом нудить.По-під-тинню сіромахаІ днює й ночує;Нема ёму в світі хати;Недоля жартуєНад старою головою,А ёму байдуже;Сяде собі, заспіває:„Ой не шуми, луже!“Заспіває, та й згадає,Що він сиротина,Пожуриться, посумує,Сидячи під тином.Оттакий-то Перебендя,Старий та химерний!Заспіває про Чалого —

На „Горлицю“ зверне;

З дівчатами на вигоні —„Гриця“ та веснянку,А у шинку з парубками —„Сербина“, „Шинкарку“;З жонатими на бенкеті(Де свекруха злая) —Про тополю, лиху долю,А потім — „У гаю“;На базарі — про Лазаря,Або, щоб те знали,Тяжко-важко заспіває,Як Січ руйнували.Оттакий-то Перебендя,Старий та химерний!Заспіває, засміється,А на слёзи зверне.

Вітер віє-повіває,По полю гуляє.На могилі кобзарь сидитьТа на кобзі грає.Кругом ёго — степ, як мореШироке, синіє;За могилою могила,А там — тілько мріє.Сивий ус, стару чупринуВітер розвіває;То приляже та послуха,

Як кобзарь співає,

Як серце сміється, сліпі очи плачуть…Послуха, повіє....

Старий заховавсьВ степу на могилі, щоб ніхто не бачив,Щоб вітер по полю слова розмахав,Щоб люде не чули: бо то Боже слово,То серце по волі з Богом розмовля,То серце щебече Господнюю славу,А думка край світа на хмарі гуля.

Орлом сизокрилим літає, ширяє,Аж небо блакитне широкими бьє;Спочине на сонці, ёго запитає,Де воно ночує, як воно встає;Послухає моря, що воно говорить;Спита чорну гору; чого ти німа?І знову на небо, бо на землі горе,Бо на їй, широкій, куточка немаТому, хто все знає, тому, хто все чує:Що море говорить, де сонце ночує.Ёго на сім світі ніхто не прийма!Один він міх ними, як сонце високе.Ёго знають люде, бо носить земля;А як-би почули, що він одинокийСпіва на могилі, з морем розмовля, —На Божеє слово вони б насміялись,Дурним би назвали, од себе б прогнали:„Нехай по-над морем“, сказали б, „гуля!“

Добре єси, мій кобзарю,Добре, батьку, робиш,Що співати-розмовлятиНа могилу ходиш!Ходи собі, мій голубе,Поки не заснулоТвоє серце, та виспівуй,Щоб люде не чули.А щоб тебе не цурались,Потурай їм, брате!Скачи, враже, як пан каже:На те він багатий.

Оттакий-то Перебендя,Старий та химерний!Заспіває весільної

А на журбу зверне.