Тяжко-важко в світі жити

Тяжко-важко в світі житиСироті без роду:Нема куди прихилиться, —Хоч з гори та в воду!Утопився б молоденький,Щоб не нудить світом;Утопився б, — тяжко жити,І нема, де дітись.В того доля ходить полем —Колоски збірає;А моя десь, ледащиця,За морем блукає.Добре тому багатому:Ёго люде знають;А зо мною зострінуться —Мов не добачають.Багатого губатогоДівчина шанує;Надо мною, сиротою,Сміється, кепкує.„Чи я ж тобі не вродливий,Чи не в тебе вдався,Чи не люблю тебе щиро,Чи з тебе сміявся?Люби ж собі, моє серце,Люби, кого знаєшТа не смійся надо мною,Як коли згадаєш.А я піду на край світа...На чужій сторонціНайду кращу, або згину,Як той лист на сонці.“Пішов козак сумуючи —Нікого не кинув;Шукав долі в чужім полі,Та там і загинув.Уміраючи дивився,Де сонечко сяє...Тяжко-важко уміратиУ чужому краю!