Удовиця

Ой крикнули сірі гусиВ яру на ставу;Стала на все село славаПро тую вдову.Не так слава, не так слава,Як той поговір,Що заїздив козак з СічиДо вдови на двір;Вечеряли у світлиці,Иед-вино пили,І в кімнаті на кроватіСпочити лягли...Не минула слава тая —Не марно пішла:Удовиця у мьясниціСина привела...Вигодувала малого,До школи 'ддала,А із школи ёго взявши,Коня купила;А коня ёму купивши,Сідельце самаСамим шовком вишивала,Золотом окула;Одягла ёго в червонийВ жупан дорогий,Посадила на коника:„Гляньте, вороги!Подивітесь!“ — Та й повелаКоня вдовж села,Та й привела до обозу —В військо оддала...А сама на прощу в КиївВ черниці пішла...