Мати-покритка

У нашім раї, на землі,Нічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим.Буває, иноді дивлюся,Дивуюсь дивом — і печальОхватить душу; стане жальМені її... і зажурюсяІ перед нею помолюсяМов перед образом святимТиєї матері святої,Що в мир наш Бога принеслаА ми, — хвала нам і хвала! —Дарма, що Бог, що ми не стоїмІ волосочка одного, —Таки повісили ёго.Тепер їй любо, любо жити!Воно серед-ночі встає,І стереже добро своє,І дожидає того світу,Щоб знов на ёго подивитись, —Наговоритись... „Це моє,Мов!...“ і дивиться на ёго,І молиться за ёго Богу,І йде на улицю гулятьГордійше самої цариці,Щоб людям, бачте, показатьСвоє добро... „а подивіться —Моє найкраще над всіма!“І ненароком инший гляне, —Весела, рада, — Боже мій!Несе до дому свого ЙванаІ їй здається — все селоВесь день дивилося на ёго,Що тілько й дива там було,А більше не було нічого...Щасливая!...Літа минають;Потроху діти виростають;І виросли, і розійшлисьНа заробітки, в москалі...А ти осталася, небога.І не осталося нікогоЗ тобою дома... НаготиСтарої нічім одягтиІ витопить зімою хату;А ти не здужаєш і встати,Щоб хоч огонь той розвести...В холодній молишся оселіЗа їх — за діточок...А тиВелихомученице! СелаМидаєш, плачучи в-ночі,І полем степом ідучи.Свого ти сина закриваєш,Бо й пташка иноді пізнаєІ защебече: „он байстряНесе покритка на базар!“Безталанная! де діласьКраса твоя тая,Що всі люде дивувались?Пропадаї немає!...Все забрала дитиночка...І вигнала з хати;І вийшла ти за царинуЗ хреста ніби знята;Старці тебе цураються,Мов тії прокази;А воно таке маленьке,Воно ще й не лазить!І коли то воно будеГратись — і промовитьСлово: „мамо“ — великеє,Найкращеє слово!...Ти зрадієш — і розскажешДитині правдивоПро панича лукавого, —І будеш щаслива...Та недовго: бо не дійдеДо-зросту дитина, —Пійде собі сліпця водить,А тебе покинеКалікою на розпутті,Щоб собак дражнилаТа ще й вилає... за те, бач,Що на світ родилаІ за те ще, що так тяжкоДитину любила...І любитимеш, небого,Поки не загинешМежи псами, на морозіДе-небудь під тином...От-тим мені і жаль станеМатері небоги,Що вона ёго так любить,Так гине за ёго;За те чадо поганеєЗанапастить в світіНайкращее добро своє —Молодиї літа.А воно, — буває з ёгоНе вийде нічого,Або вийде недолюдок,Сатана безрога!І ніколи із байстрятиНе матиме матиСобі доброї дитини,Хоч вона й багата.Добре оттим панам жити:Нічого не знають!І не знають, як ті дітиУ їх виростають?Бо матері там не мають,А мамку наймають.