Могила Богданова
Кобзарь (1876) — Том 2
(Субботів.).
Стоїть в селі СубботовіНа горі високійДомовина УкраїниШирока, глибока...Отто церква Богданова:Там-то він молився,Щоб Москаль добром і лихомЗ козаком ділився.Мир душі твоїй Богдане!Не зовсім так сталось... —Могили вже розривають,Та грошей шукають,Лёхи твої розкопуютьТа тебе ж і лають,Що за труди не находять...От-так-то, Богдане!За те ж тобі така й дяка:Церкву-домовинуНема кому полагодить!На тій Україні,На тій самій, що з тобоюЛяха задавила...Оттаке-то, Зіновію,Олексіїв друже!Ти все оддав пріятелям,А їм і байдуже; —Кажуть, бачиш, що „все то-те„Таки й було наше,„А що ми тілько наймали„Татарам на пашу,„Та Полякам...“ Може й справді!Нехай і так буде!Так сміються з УкраїниСторонії люде!...Не смійтеся, чужі люде:Церква-домовинаРозвалиться... а з-під неїВстане УкраїнаІ розвіє тьму неволі,Світ правди засвітитьІ помоляться на воліНевольничі діти.Перед 19 Лютим 1861 року. У Петербурсі.