Світять зорі, світять…

Світять зорі, світятьЗ високого неба…Та не думай, хлопе,Що світять для тебе!

Оця з тисяч ясна,Що сходить від бору,Мов краєчок сонця,Це — па нова з двору.

Та друга, понижче,Як злото хороша,Що над ставом блима, —Нашого пробоща.

Третя збоку іскриРозсипа огнисті,Мов куделю срібну,То це — органісти.

Виблискують зоріІз полум'я наче…Лиш нема твоєї,Хлопе-небораче!

Повідають люди,Що колись на світіБог запалив рівноВсі зорі в блакиті.

Ні хлопа, ні панаНе було на небі…Кожен свою зіркуВласну мав для себе.

А став люд тулятись,Здибав долю вбогу,То за ним і зоріСтратили дорогу.

Панські — наче білийТаляр засіяли,Хлопські, проте, слізьмиВ ріллю поспадали.