Ластівочка-щебетушка

Ластівочка-щебетушкаПрилетіла знову.Ходжу я щодень, щовечірЗ нею на розмову.

«Де ж ти була, що видала,Як за морем жила?Певне, в теплій сторононьціНавіть не тужила!?»

«Побувала я далекоУ заморськім краю,І, як бачиш, все навеснуЗнов сюди вертаю.

Гарно там, блищат до сонцяРучаї, озерця,Є що їсти, є що пити,Та бракує серця.

От не раз сиджу і мрію:Тиха, мила хатка,А під стріхою гніздечко,І в нім ластів'ятка».