— Я хтілаб тобі дещо дати, моя дитино, поки ми несемося (пливем) в світовому струмку життя,
— Нашого життя буде позбавлено, нашу любов буде забуто.
— Алеж я не маю надії приластити твоє серце моїм подарунком.
— Життя твоє молоде, а стежка твоя довга й ти раптом випиваєш любов, яку ми тобі даємо, щоб потім відвернутися від нас і податися геть.
— Ти бавишся своїми играшками й маєш своїх товаришів. Ох, як болізно, коли ти не знаходиш для нас ні часу ні жадної думки.
— А ми, навпаки, маємо на старість досить часу, щоб рахувати минулі дні й в нашому серці ще досить пестощів для того, кого ми вже надалі не триматимем на своїх руках.
— Струмінь швидко з гоміном плине й бурхливо рве греблі, гора ж стоїть на місті й в споминах своїх з любовію слідкує за ним.