На Вкраїну

НА ВКРАЇНУ.Немає гірше, як в неволіПро волю згадувать. А яПро тебе, воленько моя,Оце нагадую. НіколиТи не здавалася меніТакою свіже-молодоюІ прехорошою такою,Як на далекій чужині,Та ще й в неволі. Доле! доле!Моя проспіванная воле!Хоч глянь на мене з-за ДніпраХоч усміхнися з-за…

І ти, моя єдиная,Встаєш із-за моря,З-за туману, слухнянаяРожевая зоре!І ти, моя єдиная,Ведеш за собоюЛіта мої молодиї,І передо мною.Ніби море, заступаютьШирокиї селаЗ вишневими садочками,І люде веселі;І ті люде, і село те,Де колись, мов брата,

Привітали мене. Мати,Старесенька мати!Чи збіраються ще й досіВеселиї гостіПогуляти у старої,Погуляти простоПо давнёму, по-старому —Од світу до світу?А ви, мої молодиї,Чорнявиї діти,Веселиї дівчаточка!І досі в староїТанцюєте? А ти, доле,А ти, мій покою,Моє свято чорнобриве!І досі між нимиТихо-пишно похожаєш?І тими очимаАж чорними-голубимиІ досі чаруєшЛюдські душі? Чи ще й досіДивуються всуєНа стан гнучкий? Свято моє,Єдинеє свято!Як оступлять тебе, доле,<poem>Діточки-дівчатаЙ защебечуть по своёмуДоброму звичаю,Може й мене ненарокомДіточки згадають;

Може яка і про менеСкаже яке лихо.Усміхнися, моє серце,Тихесенько-тихо,Щоб ніхто і не побачив,Та і більше нічого.А я, доленько, в неволіПомолюся Богу.1849. Над Аралом.