Утоплена

Вітер в гаї не гуляє —В ночі спочиває;Прокинеться, — тихесенькоВ осоки питає:„Хто се, хто се по сім боціЧеше косу? хто се?...Хто се, хто се по тім боціРве на собі коси?...Хто се, хто се?“ тихесенькоСпитає-повіє,Та й задріма, поки небаКрай зачервоніє.„Хто се, хто се?“ спитаєтеЦікаві дівчата.Отто дочка по сім боці,По тім боці — мати.Давно колись те діялосьУ нас на Вкраїні.Серед села вдова жилаУ новій хатині,Білолиця, кароокаІ станом висока,У жупані, кругом пані,І спереду й збоку.І молода — нівроку їй, —А за молодою,А надто ще за вдовою,Козаки ордоюТак і ходять. І за неюКозаки ходили,Поки вдова без соромаДочку породила;Породила, та й байдуже;Людям годуватиВ чужім селі покинула:Оттака-то мати!...Пострівайте, що ще буде!Годували людеМалу дочку, а вдовиця,В неділю і в буддень,З жонатими, з паробками,Пила та, гуляла,Поки лихо не спіткало,Поки не та стала:Не счулася, як минулиЛіта молодиї...Лихо, лихо! мати вьяне,Дочка червоніє,Виростає... Та й вирослаГанна кароока,Як тополя серед поля,Гнучка та висока.„Я Ганнусі не боюся!“Співає матуся;А козаки як хміль оттой,Вьються круг Ганнусі.А надто той рибалонька,Жвавий, кучерявий,Мліє, вьяне, як зострінеГаннусю чорняву.Побачила стара мати,Сказилася люта:„Чи бач, погань розхристана,Байстря необуте!Ти вже виросла, дівуєш,З хлопцями гуляєш...Пострівай же, ось я тобі!...Мене зневажаєш?Ні, голубко!“І од злостіЗубами скрегоче.Оттака-то була мати!...Де ж серце жіноче?Серце матері?... Ох, лихо,Лишенько, дівчата!Мати стан гнучкий, високий,А серця — не мати.Ізогнеться стан високий,Брови полиняють,І не счуєтесь; а людеСміючись згадаютьБаші літа молодиі,Та й скажуть: ледащо!Тяжко плакала Ганнуся,І не знала за що,За що мати згнущається,Лає-проклинає,Своє дитя без соромаБайстрям нарікає.Катувала, мордувала,Та не помогало;Як маківка на городі,Ганна розцвітала;Як калина при долиніВ-ранці під росою,Так Ганнуся червоніла,Миласа слёзою.„Заворожена!... стрівай же!“Шепче люта мати!„Треба трути роздобути,Треба йти шукатиСтару відьму!“Найшла відьмуІ трути достала,І трутою до схід сонцяДочку напувала.Не помогло... Кляне матиТой час і годину,Коли на світ породилаНелюбу дитину.„Душно мені; ходім, дочко,До ставка купатись.“— „Ходім, мамо.“На березіГанна роздяглася,Роздяглася, розкинуласьНа білій сорочці;Рибалонька кучерявийМліє на тім боці...І я колись... Та цур ёму!Сором — не згадаю.Як дитина, калиноюСебе забавляє,Гне стан гнучкий, розгинає,На сонечку гріє.Мати дивиться на неї,Од злості німіє;То жовтіє, то синіє;Розхристана, боса,З роту піна; мов скаженаРве на собі коси.Кинулася до ГаннусіІ в коси впилася.„Мамо! мамо! що ти робиш?“Хвиля роздалася,Закипіла, застогнала,І обох покрила.Рибалонька кучерявийЗ усієї силиКинувсь в воду; пливе, синюХвилю роздирає,Пливе, пливе... от-от доплив!Пурнув, виринає —І утоплену ГаннусюНа беріг виносить,Із рук матері заклятихВириває коси.„Серце моє! доле моя!Розкрий карі очі!Подивися, усміхнися!Не хочеш? не хочеш!“Плаче, пада коло неї,Розкрива, цілуєМертві очі. „Подивися!...Не чує, не чує!“Лежить собі на пісочку,Білі рученятаРозкидала; а за неюСтара люта мати:Очі вивело із лобаОд страшної муки!Втеребила в пісок жовтийСтарі сині руки.Довго плакав рибалонька:„Нема в мене роду,Нема долі на сім світі, —Ходім жити в воду!“ —Підняв її, поцілував...Хвиля застогнала,Розкрилася, закрилася,І сліду не стало...З того часу ставок чистийЗаріс осокою;Не купаються дівчата,Обходять горою;Як угледять, то христяться,І зовуть заклятим...Сумно-сумно кругом ёго...А в-ночі, дівчата,Випливав з води мати.Сяде по тім боці;Страшна, синя, розхристана,І в мокрій сорочці,Мовчки дивиться на сей бік,Рве на собі коси...А тім часом синя хвиляГаннусю виносить.Голісінька, стрепенеться,Сяде на пісочку...І рибалка випливає.Несе на сорочкуБаговіння зеленого;Поцілує в очі, —Та і в воду: соромитьсяНа гнучкий дівочий.На стан голий подивиться...І ніхто не знаєТого дива, що творитьсяСеред ночі в гаї:Тіїько вітер з осокоюШепче: „Хто се, хто сеСидить сумно над водою,Чеше довгі коси?“