Во Іудеї, во дні они

Во Іудеї, во дні они,Во время Ирода царя,Кругом Сіона й на СіоніРоманські пьяні легіониПаскудились. А у царя,У Ирода таки самого,І у порогу й за порогомСтояли ліктори. А царьЛизав у ліктора халяву,Щоб той ёму на те на все,Хоч пів-динарія позичив.А той кишенею трясе,Виймає гроші і не лічить,Неначе старцеві дає...І пьяний Ирод знову пьє!Як ось не в самім Назареті,А в виѳлиємському вертепіМарія сина родилаІ в Виѳлиєм з малим пішла...Біжить почтар із ВиѳлиємаІ каже: „Царю! Так і так!Зіновать, кукіль і будякРосте в пшениці! Кляте племяДавидове у нас зійшло.Зотни, поки не піднялось!“— „Так що ж!“ промовив Ирод пьяний:„По всёму царству постинатьМалих дітей; а то поганіНам не дадуть доцарювать.“Почтар — нівроку — був підпилий,Оддав Анатові приказ,Щоб тілько в Виѳлиємі билиМалих дітей.Спаси ти нас,Младенче праведний, великийОд пьяного царя-владики!Од гіршого ж Тебе спаслаТвоя преправедная Мати.Та де ж нам тую матір взяти?Ми серцем голі до гола!Раби з кокардою на лобі...Лакеї в золотій оздобі...Онуча... сміття з помелаЁго Величества! Та й годі.24 Октября 1859. Петербургъ.