Ляхам

(Бр. Залєському.)

Ще як були ми козаками,А Унії не чуть було,От-там-то весело жилось:Братались з вольними Ляхами;Пишались вольними степами;В садах кохалися, цвіли,Неначе лілії, дівчата;Пишалася синами мати,Синами вольними. Росли,Росли сини і веселилиСтариї скорбниї літа, —Аж поки именем ХристаПрийшли ксёндзи і запалилиНаш тихий рай, і розлилиШироке море сліз і крови;А сиріт именем ХристовимЗамордували-розпьяли.Поникли голови козачі,Неначе стоптана трава;Украйна плаче, стогне-плаче;За головою головаДо-долу пада. Кат лютує,А ксёндз скаженим язикомКричить: „Te Deum! Allelujah!“От-так-то, Ляше, друже-брате!Неситиї ксёндзи, магнатиНас порізнили, розвели,А ми б і досі так жили!Подай же руку козакові,І серце чистеє подай,І знову именем ХристовимВозобновим наш тихий рай!1858. 14 Марта.