Петрусь

(Поема.)

Були на хуторі пани —І пан і пані небагаті,І дочечка у їх росла,Уже чи-мала піднялась;І генерал її посватав,Бо страх-хорошая була,А генерал був страх-багатий:От, і талан Господь пославНа вбогій хутір... ублагалиЦаря небесного!... Взяли,Її гарненько одягли,Та у неділю й повінчали,І генеральшою назвали,І цугом в Київ повезли.Було на хуторі поганеМале байстря — свиней паслоПетрусем звалось; на приданеВоно за панною пішлоУ генеральскеє селоСвиней же пасти, безталанне.За балом бал у генерала.За генеральшою чи-малаОрда панів і паничів;А генеральша у-ночіУже тихенько й плакать стала.— „Занапастила мене мати...Зовьяне марно у палатахКраса і молодость моя!“„Ти, душко, плачеш?“ — „Хто се? я?Ні, я не плачу“... „Знаєш, Маню?У городі тепер армяни:Купи собі, Машуню, шаль.“— „Мені не треба тії шалі!“ ...„Не завдавай же серцю жалю!Купи, голубко! Не печальМого ти серця!... А весноюВ Париж поїдемо з тобою,Або поїдемо в село...Як схочеш, серце...“Тихо, тихоЗіма минала; крилось лихоТа в самім серці й уляглосьУ генеральші молодої.Поїхали в село весною;В селі бенкети загули;А генеральша плаче-плаче,А генерал того не бачить,А всі вже бачили в селі.З нудьги, із двору погулятиЯкось задумавшись пішла,Та аж за царину зайшла,Та й бачить, що пасе ягнятаМале хлопьяточко в стерні.— „О горе, горенько мені!Що я робитиму на світі?...Се ти, Петрусю?“ — „Ажеж я...“— „Ходім до мене; будем жити,Як там на хуторі колисьЖили, жили.“ — Та й похилилась,Очей не зводючи, дивиласьНа Петруся. Одним-однаІ виростала, й дівувала,І за старого генералаЗанапастили-продали,І в-купі гроші пропили...І тяжко-тяжко заридала.— „Ходімо, серце, погулять!Ходім, Петрусю, в сад, в палати.“„А хто ж тут буде доглядать,Хто попасе мої ягнята?“— „Нехай хто хоче!“ —Й повелаЁго в палати. А в палатахПричепурила, одягла,А потім в школу оддала...І любо їй... Нехай радіє,Поки надію серце гріє,Поки росте з того зернаАбо кукіль, або пшениця...Бо ми не знаєм, що творитьсяУ ёго там. А він хоч зна,То нам не скаже... Як-би зналаМатуся горенько твоє,Чи оддала б за генералаДитя єдинеє своє?Не оддала б... А в-тім — не знаю, —Бо всякі матері бувають...Минають дні собі по-волі;Петрусь до школи та із школиЗ книжками ходить та росте;Сама аж ніби молодіє,А генерал собі радіє,Що діло, бачите, святеУ двох таки вони зробили.Петра на волю одпустили;Зімою в Київ відвезлиІ там у шіолу оддали,І там чи-мало поповчили.Вернувся з Київа ПетрусьУже Петром і паничем,І кучері ах по плече,І висипався чорний вус,І ще... Та се ще не втече:Розскажем иноді колисьПро те, що снилося Петрові.А генеральші чорнобровій —Що сниться?...Перед ПречистоюГорить лампада у-ночі.Поклони тяжкиї бьючи,Ридала, билася... нечистую,Огненную слёзу лила.Вона благала Пресвятую,Щоб та її,... щоб та спаслаЩоб одуріть їй не дала,Пренепорочная... І всує! —Молитва їй не помогла:Вона, сердешна, одуріла, —Вона, небога, полюбила.Свого Петра!... І тяжко їй,Душі негрішній молодій!Та що ж робить? Не стало сили!Cердега разом одуріла.Та й як ёго одній святиїПрожити літа молодиї?Вони ж не вернуться!... як хоч!А лихо, кажуть, перескоч,А то задавить. ГенеральшаНе перескочила, — бо їйХотілось жити молодій!Хотілося б... Густенька каша,Та каша, бачте, то не наша;А наш несолоний куліш —Як знаєш, так ёго і їж!— „Петрусю! Друже мій єдиний!Моє ти серце! мій ти сину!Рятуй мене, рятуй! рятуй!О, Матір Божая! РозкуйМою ти душу!“ — І ридала,І батька й матір проклинала,І все на світі. А Петрусь —Її єдиная дитина —Гуляв собі пренеповиннийВ саду, та арію якусьМугикав з-тиха. Більш нічогоПетрусь не бачив. А небогаСама не знає, що робитьІ що їй діяти з собою?Або сховатись під водою,Або принамені розбить,Об стіну голову??!— „Поїду в Київ, помолюся:Молитва може проженеДіавола... О, мій Петрусю!Молитва не спасе мене —Я у Дніпрові утоплюся!“ —Моліте Господа, дівчата,Моліте Господа, щоб матиІ вас от-так не завдалаЗа генерала — за палатиІ вас от-так не продала...Любитесь, діточки, весною...На світі є кого любитьІ без користі; молодою,Пренепорочною, святою,В малій хатині буде житьЛюбов та чистая, і будеСвятий покой ваш стерегтиІ в домовині.Що ж то будеЗ превосходительною? Що тиТепер робитимеш з собою,З своєю божою красою?Хто стерегтиме твій покой,Украдений твоїм Петрусем?Хиба архистратиг? Та й тойНе встереже тепер! Боюся,І вимовить боюсь теперТвоє грядущеє...У Київ їздила, молилась,Аж у Почаєві була —Чудовная не помогла,Не помогла святая сила.А ти аж плакала-молилась,Та й занехаяла. ВезлаНазад гадюку в серці люту,Та трошки в пляшечці отрути.Не їла три дні й не пила,Вернршись з прощи, і три ночи.Не спала; впали карі очі;Засохли губи; і в-ночіЩось ходя шепче сміючись...Аж тиждень так собі нудила.А потім трути розвелаІ генерала напоїла,Та й спать упоравшись лягла.— „Теперь старого поховаю,А молодого привітаю.Та й буду жить собі та й жить,Петру ся-серденько любить...“Подумала, чи то сказала.Хотіла спать, але не спала;І ждала світу — і дожитьДо світу Божого боялась.І задзвонили в-ранці раноПо генераловій душі;Заговорили щось погане,До генерала ідучиПрощатись, люде. Аж гуде,З усіх усюд народу йде;Та щось шепочуть про отрутуІ судових неначе ждуть.І разом стихли на минуту —Приїхали. Ножі берутьІ генерала розчиняють,І яд находять в животі.Громада глухо присягає,Заприсягла. Питає суд:— Тепер скажите, християне.Хто отруїв ёго? — Гудуть,Мов з-тиха дзвони. „Пані, пані!“Громада зично загула.Тоді на ганок вихожаєІ до громади промовляєПетрусь, і каже; — „Я зробив!Я генерала отруїв,А ви не знаєте нічого!“ —Взяли Петруся молодого,Та в город в путах одвезли.Ёго недовго мордувалиВ тюрьмі, в суді; а в добрий часВ кайдани добре закували,Переголили про запас;Перехрестивсь, от-так убраний,І поволік Петрусь кайданиАж у Сібір...