У Вильні, городі преславнім

У Вильні, городі преславнімОце случилося недавно,Ще був тоді... (От як на-теНе вбгаю в віршу сёго слова)...Тоді здоровий, прездоровийЗробили з ёго лазарет,А бакалярів розігнали,За те що шапки не ламалиУ Острій-Врамі... дурня знатьПо походу. От же назватьЇй-Богу я ёго не вміюТого студента, що ж нам діять?...То синок був литовськоїГордої графині:І хороше, і багате,І одна дитина,І училась не паничем,І шапку знімалоВ Острій Брамі. Добре було,Та лихо спіткало:Улюбилося сердешне,(Було молодеє)У жидівку молодую.Та й думало з нею,Щоб сёго не знала мати,Звичайне побратись,Бо не можна ради дати.Що то за проклята!Мов змалёвана сиділаДо самої ночіПеред вікном і втиралаЗаплакані очі:Бо й вона таки любила;І страх, як любилаТа на бульвар виходилаІ в школу ходилаУсе з батьком, то й не можнаБуло ради дати;І банкир якийсь із ЛюбськаЖидівочку сватав —Шо тут на світі робити?Хоч іти топитисьДо Закрету: не хочетьсяБез жидівки житиСтудентові. А жид старий, —Ніби теє знає,Дочку свою одиночуВ хаті замикає,Як іде до лавок в-ранціІ найма сторожуСтару Рухлю. — Ні, небоже:Рухля не поможе!Уже де вона на світіРоман сей читалаЗ шовковою драбинкою?І Рухля не знала,Може сама догадалась, —Тілько заходиласьТа сплела й собі такуюІ в ночі спустиласьДо студента на улицю.І де б утікати,А вони, (звичайне, діти)Любо цілуватисьКоло воріт заходились.А жид із на-двору,Мов скажений вибігаЗ сокирою. Горе!Горе тобі, стара мати!Нема твого сина:На улиці валяєтьсяУбита дитина,Убитая жидовином.Горе тобі, мати!Жидівочка... (де та силаВзялася в дитяти?!)Вихватила ту сокируІ батькові в грудиАж по обух вгородила!Оттаке-то чудоУ тім місті преславному,У тій Вильні сталось.Дивувались довго люде,Де вона сховаласьЖидівочка та гадюча,Що батька убила.А вона в-ночі любенькоВ Вилії втопилась,Бо найшли її в Закреті;Там і поховали.А графиня — без дитиниСердешна осталась.Поїхала у Рим, кажуть,Та десь опинилась,Та з маркизом яким-сь голим.Кажуть, одружилась.Може й брешуть, бо, звичайне,На те вони люде:І вдовицю незабудуть,І тую осудить.