Хоча лежачого й не бьють
Кобзарь (1876) — Том 2
Хоча лежачого й не бьють,То і полежать не даютьЛедачому. Тебе ж, о Суко,І ми самі, і наші внуки,І миром люде прокленуть!Не прокленуть, а тілько плюнутьНа тих одоєних щенят,Шо ти щенила. Муко! Муко!О, скорбь моя! моя печаль!Чи ти минеш коли? Чи псамиЦарі з миністрами-рабамиТебе, о люту, зацькують?Не зацькують. А люде тихо,Без всякого лихого лиха,Царя до ката поведуть!20 Октября 1860 р. С. Петербургъ.