Чернець

(П. А. Кулішу.)

У Київі, на Подолі,Було колись, і ніколиНе вернеться, що діялось,Не вернеться сподіване...Не вернеться, а я братеТаки буду сподіватись,Таки буду виглядати,Серцю жалю завдавати.У Київі на Подолі,Братерськая наша воля,Без холопа і без пана,Сама собі у жупані,Розвернулася весела,Оксамитом шляхи стеле,І єдвабом застилає,І нікому не звертає.У Київі на ПодоліКозаки гуляють:Як ту воду, відром-цебромВино розливають;Лёхи, шинки з шинкарками,З винами, медамиЗакупили ЗапорозціТа й тнуть коряками!А музика реве, грає,Людей звеселяє,А із Братства те бурсацтвоМовчки виглядає;Нема голій школі волі,А то б догодила!...Кого ж то там з музикамиЛюде обступили?В червоних штанях оксамитнихМатнею улицю мете —Іде козак... Ох, літа, літа!Що ви творите? на то те жСтарий ударив в закаблуки,Аж встала курява! От-так!Та ще й приспівує козак:„По дорозі рак, рак,Нехай буде так, так!Як-би таки молодиціПосіяти мак, мак!Дам лиха закаблукам,Закаблукам лиха дам,Достанетьси й передам!А вже ж тиї закаблукиНабралися лиха-муки...Дам лиха закаблукам,Дам лиха закаблам,Достанеться й передам!“Аж до Межигорського СпасаПротанцював сивий,А за ним і товариствоІ ввесь святий Київ.Дотанцював аж до брами.Крикнув: „пугу, пугу!...Привітайте, святі ченці,Товариша з Лугу!“Свята брама одчинилась —Козака впустили;І знов брама зачинилась,На вік зачиниласьКозакові.Хто ж цей сивийПопрощався з світом?Семен Палій Запорожець,Лихом недобитий.Ой високо сонце сходить,Низенько заходить:В довгій рясі по келіїСтарий чернець ходить.Іде чернець у ВишгородНа Київ дивитись,Та посидіть на пригорі,Та хоч пожуритись;Іде чернець ДзвонковуюУ яр воду пити,Та згадує, як-то тяжкоБуло в світі жити!Іде чернець у келіюМіж стіни німиї,Та згадує літа свої —Літа молодиї;Бере письмо святе в руки,Голосно читає,А думкою старий чернецьДалеко літає...І тихнуть Божиї слова...І в келії, неначе в Січі,Братерство славне ожива.А сивий гетьман, мов сова,Ченцеві зазірає в вічі...Музики... танці... і Бердичів...Кайдани брязкають... Москва...Бори, сніги і... Єнисей...І покотились із очейНа рясу слёзи.„Бий поклониІ плоть старечу усмиряй.Святе писаніє читай!Читай, читай та слухай дзвона, —А серцеві не потурай:Воно тебе в Сібір водило,Воно тебе ввесь вік дурило;Приспи ж ёго, і занехайСвою Борзну і Хвастовщину:Загине все, ти сам загинеш,І не згадають — щоб ти знав...“І старець тяжко заридав,Читать писаніє покинув,Ходив по келії, ходив,А потім сів і зажурився:„Для чого ж я на світ родився;Свою Україну любив?“До утрені завив з дзвіниціВеликій дзвін; чернець мій встав,Надів клобук, взяв патирицю,Перехрестився, чотки взяв...І за Україну молитисьПалій чернець пошкандибав.„Молися старче, бий поклони,Поки й малих дітей погонятьГатить глибокі болота:На світі все, бач, суєта.Молися ж, бий собі поклони!“Моливсь чернець за Україну,Зробив і хрест і домовину,Та смерть барилася, не йшла...Поки гармата заревлаІз Глухова по Україні.Почув чернець, не дохрестився,Тільки на небо подивився,Та щось промовив, застогнавІ душу Богові послав,А сам з труною одружився.Стогнали дзвони, завивали,Кияне гори укривали,Ченця Семена ПаліяЧенці, мов Гетьмана, ховали.І нині, братія моя,Стоять твердині на УкраїніВсе паліївськиї на Хвастовщині;В ярах, болотах лежать гармати, —На що?... Та й нікому їх доставати:Захрясли жидом хвастовські гори,Хвастяне погані на ксёндза оруть;Инколи, инколи ченця згадають,А де похований в якому краю?Вони не знають, може й не чули!Кияне бачили та й ті забули.От-так то сталося, батьку козачий!Все занехаяли діти ледачі,І свою волю і твою славу.Москалі рознесли вали у Полтаві,Розруйнували і Січ і Спаса,А над тобою глину товкмасять.1848. Орская крѣпость.