Чигирин

Чигрине, Чигрине!Все на світі гине,І святая твоя слава,Як пилина, линеЗа вітрами холодними,В хмарі пропадає.Над землею летять літа,Дніпро висихає,Розсипаються могили,Високі могили —Твоя слава; і про тебе,Старче малосилий,Ніхто й слова не промовить,Ніхто й не покаже,Де ти стояв, чого стояв...І на сміх не скаже!За що ж боролись ми з Ляхами!За що ж ми різались з панами!За що скородили списамиТатарські ребра!... Засівали,І рудою поливали,І шаблями скородили.Що ж на ниві уродило?Уродила рута, рута —Волі нашої отрута.А я, юродивий, на твоїх руїнахМарно слёзи трачу. Заснула Вкраїна,Буръяном укрилась, цвіллю зацвіла,В калюжі, в болоті серце прогноїлаІ в дупло холодне гадюк напустила,А дітям надію в степу оддала.А надіюВітер по полю розвіяв,Хвиля морем рознесла.Нехай же вітер все розноситьНа неокраянім крилі,Нехай же серце плаче, проситьСвятої правди на землі.Чигрине, Чигрине,Мій друже єдиний!Проспав-єси степи, лісиІ всю Україну!Спи ж повитий жидовою,Поки сонце встане,Поки тиї недолюдкиПоростуть гетьмани.Помолившись, і я б заснув...Так думи проклятіРвуться душу запалити,Серце розірвати.Не рвіть, думи, не паліте !Може, верну зновуМою правду безталанну,Моє тихе слово.Може, викую я з ёгоДо старого плугаНовий леміш і чересло,І в тяжкі упруги,Може, зъорю переліг той,А на перелозіЯ посію мої слёзи,Мої щирі слёзи;Може, зійдуть і виростутьНожі обоюдні;Розпанахають погане,Гниле серце, трудне;І вицідять сукровату,І нальють живоїКозацької тиї крови.Чистої, святої.Може, може... а між тими,Між ножами рутаІ барвінок розівьється;І слово забуте,Моє слово тихе-сумне,БогобоязливеЗгадається, — і дівочеСерце боязливеСтрепенеться, як рибонька,І мене згадає...Слово моє, слёзи мої,Раю ти мій, раю!Спи, Чигрине! Нехай гинутьУ ворога діти;Спи, гетьмане, поки встанеПравда на сім світі.19 Лютого 1844. Москва.